взагалі-то за комунальні послуги та кабельне телебачення в нашій сім"ї ходить сплачувати мама. та ось вчора довелось мені піти віддати данину «еверестові». найближче було плентатись до «ощадбанку», що біля колишнього ринку «юність», а нині хтиво-недолугого торгівельного центру. на дверях гордовитий папірець ствреджує, що колишній «сбєрбанк» — єдиний в Україні, в якому видача депозитів гарантується державою. (цікаво, якою? адже банк-то належить якомусь нью-йоркському мегабанку, якщо вірити данним при реєстрації «кредитки»).
черга… йо-майо, давно не стояв в ній. а тут нахлинули спогади про 90-і(ну, їх я ще пам«ятаю). і, до речі, більшість черг, що у спогадах моїх як раз стосуються „ощадбанку“. бабусі, дідусі, тітоньки, дядечки стоять, перевалюючись з ноги на ногу і чекають, коли касирше гримне: „вам шо?“ загалом, звичне явище нашого демократичного суспільства. обшарпані стіни, оргскло з тріщиною, охоронець за партою при вході — всі ознаки справжнього державного банку.
єдине, що мене завжди рятує в подібних ситуаціях — книги чи музика. вчора я слухав якісь пісні, що лунала з навушників. чим і вбивав нудьгу. переді мною ламаною російською українець Овсепян намагався пояснити, що він прийшов сплачувати штраф. спортивний костюм, „пєчатка“, коротке волосся — »сексуальний тіпаж"…
-вам шо нада?
-заплатіть за октябрь. кабєльноє. еверест.
-а скока там?
-35, кажется.
даю Грушевського. на платіжному папірці до цього вичитав, що банк збору не бере. отже, здача має бути 15 українських доларів. із виразом обличчя совєтської продавщіци із хлібного, касир С*р*ка дає мені здачу 13 грн. і… лотерейний білет! так вже склалось, що в мене принцип стосовно лотерей та азартних ігор — ніколи не граю та участі не беру.
і одразу кудись зникає хвилини на 3. я стою і розмірковую, але не йду…
-вам шо? — запитує С*р*ка в наступного платіжника, милої бабусі у фіолтетовому капелюсі.
-нє-нє-нє, — починаю сперечатись, — я не граю в лотереї.
-молодой чєловєк, я вам вмєсто 2 грівєн сдачі дала лотерейку. шо вам нє нравітса?
дивлюсь, бабусі, які завше в чергах особливо охочі до розмов та коментарів, оживились. почали перешіптуватись про «нову вказівку Юлі», «вибори» та «дурять народ».
виявляється, без усіляких запитань, касири в «общадбанку» «тюлять» народу лотерейні білети «МСЛ» замість рештків із грошей. цікавий метод подолання кризи.
ПС: мені віддали-таки мої 2 гривні ))

Вінницька обласна молодіжна громадська організація “Наше Поділля” запрошує на засідання Вінницького прес-клубу (кінотетар ім. Коцюбинського, 2 поверх). яке відбудеться 17 листопада 2008 року о 12:00.

…За результатами опитування, проведеного під час реалізації проекту «Гідна Україна», 13,1% опитаних або члени їхніх сімей платили хабарі на побутовому рівні протягом останніх 12 місяців.
У 2007 році середній розмір хабарів дорівнював 1336 гривень, що сумарно складає 3,5 млрд. гривень (700 мільйонів доларів).

Не так давно популярна в Україні реклама стверджувала: «Країні потрібні космонавти» і пропонувала кохатися. Служби зайнятості та соціологи переконують, що більший дефіцит в слюсарях, зварювальниках та токарях, і закликають отримати саме ці спеціальності. Молодь же – як завжди, діє на свій розсуд – і штурмує виші.